Моя найкраща книга літа

                                              Талах  Катя.

    

     Марина  Павленко.  Миколчині  історії.

      Я очікувала  прочитати про захоплюючі пригоди, які трапляться з головним героєм Миколкою. Прочитавши, побачила, що історії зовсім реальні, повсякденні, але вони мене дуже вразили.

     Миколка – це «нічийний, брудний, нечесаний хлопчик», якому, як і його псові, життя відвело місце на вулиці.  Мене вразило і засмутило те, що у хлопчика наших років найкращий товариш і порадник не людина, а… собака. У Миколки батьки пияки, тому вони не переймаються доглядом сина.

Я з цікавістю читала  повість, сподіваючись, що життя головного героя зміниться. Та бачила, що нічого не покращувалося. З нього насміхалися хлопці над його першим коханням і коли він не хотів курити .Хлопець весь час був голодний. До глибини душі мене вразила та історія, де Миколка, не маючи чого їсти із своїм собакою Найдою, забирають їжу у кицьки Анхвіски.

      Після  прочитання  книги , я зовсім по іншому почала дивитися на таких «нечесаних» дітей. Зрозуміла, що вони не винні,що у них таке життя. Придивившись до них, я з зрозуміла, що вони такі ж, як і Миколка: добрі, розумні. Ось тільки немає нікого поряд, хто б помітив їхню душевну красу.

      Кожен з нас створений, щоб творити добро. . Краса людини не може бути без добра.

     Рекомендую всім  прочитати цю книгу. 

                                        Абрамчук  Надія.

     

    Володимир  Малик.  Таємний  посол.

    Я була в захваті від карколомних пригод Арсена Звенигори та його побратимів. Автор надзвичайно мальовничо описує події, які випереджають одна одну і  відбуваються у другій половині ХVII століття, коли наш народ боровся проти турецько–татарських загарбників.

    Від книги я не могла відірватися ні на хвилину. Читаючи її, я уявляла себе одним із героїв. Із усіх книг, перечитаних на історичні  теми

Твори  Володимира Малика сподобалися  мен і найбільше. Не всі письменники можуть так передати  історію нашого краю і перенести нас у другий вимір часу як це зробив Володимир Малик у своїй книзі «Таємний посол».

     

    Монтгомері Люсі – Мод. Енн із Зелених Дахів.

     Мені не приходилося сумувати. Тому що події в книзі розвиваються дуже стрімко. Як тільки Енн вибралася із однієї халепи, як  знову потрапляє в іншу. Але вона ніколи не здається. Я багато чого навчилася від неї, вона ніколи не втрачає почуття гумору, стійко переносить удари долі і не зважаючи ні на що йде до своєї мети.  У п’яти книгах я читала різну Енн. Із часом її характер змінюється вона стає більш дорослою. Я жила разом з Енн ,переживала з нею раділа  і сумувала, плакала і сміялась.

    А всім тим, хто хоче більше знати про Енн і її пригоди я рекомендую прочитати ці книги. Можливо, читаючи  їх, ви в деяких моментах її життя побачите себе.

                                                       Шевчук  Надія.

     

     Дерманський Сашко. Чудове Чудовисько в Країні Жаховиськ.

     Мені дуже подобаються твори  Сашка Дерманського. Книги читаються легко, майже на одному диханні. Ця історія про Чудове чудовисько дуже цікава. Вона поєднує в собі і добро і зло, дружбу, повчання.  Читаю ці книги із захопленням.

   
    Василь  Слапчук. Риба під парасолем.

    Книга  весела  і  трішки  сумна.  Її герої: дідусь,  бабуся  і  Миколка   повсякчас  потрапляють  у  різні  халепи. Моя  мама  також  читала  цю  книгу і  вона  їй  дуже сподобалась.  Раджу  читати всім.

     

     Леся  Воронина. Таємне  товариство  боягузів  та  брехунів.

     Одного дня звичайнісінький хлопець, життя якого досі було похмурим і буденним, захворів. Проте виявилося, що «хвороба» ця незвичайна, і, якщо чесно, навіть дуже захоплива. Не треба лежати в ліжку, викликати лікаря й приймати ліки, адже ця хвороба — пригодоманія!  Читаючи  її, я й сама так перейнялася , що не зчулася як стала учасником неймовірних пригод! Класна книжечка!

                                            Руднєв  Андрій.

    

     Свен Нордквіст.  Коли  Петсон  сумує.

     Бешкетувати, гратися і веселитися люблять усі! Яких тільки пригод не зазнали нерозлучні друзі – дідусь Петсон та його  кошенятко Фіндус, яке ходить у зелених смугастих штанцях і … розмовляє! Вони й на хижого рудого лиса полювали, і у похід ходили, і намет у саду ставили, і котлети на городі саджали, і рибалили. Читаючи книгу, я немовби опинився сам на  шведському хуторі, де мешкають Петсон і Фіндус, а  їх  пригоди  не дали мені  приводу до нудьги.

     А ще мені найбільше подобаються в цих книгах ілюстрації, які можна безкінечно розглядати.  Це цілий маленький світ з життя мишустиків (домашніх тролів).

                                         Смітюх  Владислава.

    Всеволод  Нестайко. Чарівні  окуляри.

    Повість Всеволода Нестайка захопила мене  неймовірними пригодами школяра  Васі і його друзів. Деякі події, що відбуваються з ними  нагадують мені наш клас. Книжка  весела й  супер - цікава!

А  яка  твоя  найкраща  книга  літа?  Запрошуємо  поділитись  враженнями.