неділя, 25 лютого 2018 р.

Спогад про Майдан

      Люди  майдану…  Які вони?  Звичайні  з  першого  погляду  і  незвичайні  долею  й  душею.
    Серед  тих  тисяч небайдужих, які  стали  на  захист  своїх  прав  за  гідність  і  рівність,  за достойне  життя  в  Україні  в  зимові  дні  2014  року в Києві  на  Майдані  був  і  наш  земляк,  ковельчанин Антонюк  Олег  Анатолійович.




       22 лютого  в  читальній  залі Ковельської  районної  бібліотеки  для  дітей  він  згадував  і  розповідав  учням  5-б  класу  ЗОШ  №8  про  тривожні  дні  і  ночі  проведені  на  Майдані 2014 року.
 - Мене  ніхто  туди  не  посилав,  але  коли  я  побачив  скільки  юних  облич  на  Майдані,  вирішив  як  батько, як  громадянин  їх  підтримати.
Поїзд,  вокзал,  Майдан.  В  гаманці  1200грн.
- Роботи  там  вистачало,  - згадує  Олег  Анатолійович,-  ставили  барикади,  стояли  на  вахті,  підносили  вантажі.  Найбільш  тривожно було  ночами,  коли  беркутівці  підходили  впритул.  Атмосферу  Майдану  ніколи  не  забуду. Це була країна  в  країні!  Дружба,  підтримка,   доброзичливість,  саможертовність!  Людей  об’єднувала  ідея правди  і  боротьби  за  краще  життя.Згодом  захворів, лікувався.  І  через деякий  час,  приховавши  кількість  літ,  нічого  не  сказавши вдома,  поїхав  в  зону  АТО:

Не  сумуй,  моя  кохана,
І  не  плач  по вечорах,
Їхав  з дому на  майдан  я,
А  тепер  у  цих  степах.
Не  сварись, що  я  до  війська,
Не  порадившись  пішов,
Мабуть, я  в  душі хлопчисько,
Зайвих  не  хотів  розмов.

     450  діб  провів  на  Сході  в  Збройних  Силах  України.  Спочатку  командир  відділення,  згодом  командир  взводу  до  травня  2016  року.

Я  не  міг ризикувати
Тим, що  так  в  житті люблю,
Мусив  зброю  в  руки  взяти,
Те,  що  можу, те й  роблю.
Не  ховатись, не  тремтіти,
Мрію  маючи  одну,
В  мирі,  в  злагоді  щоб  жити,
Я  пішов  через  війну.

        Олег  Анатолійович  має  поетичний  талант.  Пише  вірші  про  все  пережите.  Тема  Майдану  і  АТО  займає  особливе  місце, бо

Там,  на  війні  -  ми  всі  прості  солдати
Та  кращих  не  знайти  ніде  братів!


      Ось  такий  він -  простий  і  щирий  в  спілкуванні,   вболіває  за  долю  держави,  справжній  патріот  землі  української.


ВИБІР
     Ніхто не зна своєї долі,
Які чекають нас світи?
Кажуть: - життя прожить, не поле
Поважним шагом перейти.

    Не вісімнадцять вже мені,
Я час не вибирав,
Та з молодими в цій війні
До бою поруч став.

    І з часом звичка вже стає
 - Ти воїн, ти солдат,
Розгрузку, бронік дістаєш,
На шию автомат.

    І вже того страху нема,
Той, що в учебці був
Коли на марші ”помирав"
- Це вже давно забув.

    В палатці дивний аромат,
Нема з кого спитать,
Полковник, прапорщик, солдат
 - Тушонку всі їдять.

    А під подушкою тримаєм
Не стройовий статут:
 В рожках патрони і ліхтар
 - Все, що потрібно тут.

    Палатку вітер підійма,
Здається, понесе
На дворі літо чи зима
 - Витримує усе.
     Та коли "градом" москалі
Почнуть нас посипать,
Поближче треб до землі,
І в відповідь стрілять.

    Коли здригається земля
Від пострілів гармат,
Нема часу' на переляк
 - Ти ж воїн, ти солдат!

     І ти командуєш братам:
- До бою екіпаж!
А сам, звернувшись до Христа,
Читаєш "Отче наш".

    І в ті страшні хвилини бою
Всім добре видно, хто ти є,
Чи йти у розвідку з тобою,

Чи в морду плюнуть: "Хай жиє..."

Немає коментарів:

Дописати коментар