День вишиванки з майстринею

Посміхайтеся світанку, одягайте вишиванки!

      Нехай бачить світ і люди -

      Україна є і буде!

  З Днем української вишиванки! У цей день кожен охочий може долучитись до свята, одягнувши вишиванку на роботу, до університету, школи чи садочка.

   В нашій бібліотеці відбулася зустріч учнів ліцею імені Олени Пчілки з ковельською майстринею-вишивальницею, дуже цікавою людиною Ніною Габрилевич. Пані Ніна розповіла про захоплення вишиванням, що стало її життям, про сімейні традиції і реліквії, про свої роботи, які розлетілися по всьому світу. Дівчата на святі теж захотіли спробувати вишивати, майстриня організувала для них невеличкий майстер-клас. Свято вишиванки дійсно вдалося, воно було сповнене позитивних емоцій і  радісних відкриттів.

Подарунки мамам

 Сьогодні День матері святкує понад 80 країн світу. Цього року в Україні свято відзначають 14 травня. Це одне з найшанованіших і зворушливих серед українців свят. Адже кожен з нас з дитинства несе в своїй душі єдиний і неповторний образ - образ своєї мами, яка все зрозуміє, простить, завжди пожаліє і буде самовіддано любити, незважаючи ні на що.

З нагоди Дня Матері в бібліотеці для дітей наші юні читачі готували подарунки для своїх мам, переглянули книги на тематичній виставці, дивилися мультфільм про найгарнішу маму, перевіряли свої знання про свято у цікавій вікторині.

Пам'ятаймо, любі діти,

Пам'ятаймо завжди з Вами.

Що для нас в усьому світі,

Найдорожчі - наші МАМИ!!!

«Андроник Лазарчук: родом з Волині, серцем – з Україною»

 Андроник Лазарчук – український художник, педагог та майстер побутових картин, пейзажів, портретів. Біографія художника дуже схожа на життєвий шлях Тараса Шевченка. Народився він у селянській родині в селі Уховецьк (нині Ковельський район) на Волині, рано осиротів. Навчався у ковельського маляра-іконописця та в живописній майстерні Почаївської Лаври. У 1897 році закінчив Петербурзьку Академію мистецтв. Підтримував відносини з родиною Лесі Українки, ілюстрував журнали «Рідний край» і «Молода Україна», які видавала Олена Пчілка. Працював над створенням ікон, брав участь у монументальних розписах українських храмів...

«В образну структуру волинських пейзажів він вводить конкретні мотиви: малює польові дороги, стежки, копиці сіна, курні хати... Поліський краєвид ще називається «стелиця», бо має яскраву горизонтальну структуру. Пробував свої сили Лазарчук і в портреті», - розповідає провідний науковий працівник художнього музею в Луцьку Тамара Левицька.

«Лише той, хто поверхово знає художника може ставити під сумнів велич його таланту. Неможливо назвати Лазарчука «сільським художником», який не мав власного стилю», - далі продовжує Тамара Левицька.

Він був художником глибоко національним і, як багато інших українських митців кінця XIX – початку XX ст., відображав у своїх творах народні типи, природу рідного краю в повсякденній її красі, етнографічні особливості. Це документи епохи, своєрідна живописна енциклопедія, літопис життя українців, волинян зокрема. Колекція Волинського краєзнавчого музею налічує понад 30 робіт Андроника Лазарчука.

У Ковелі ім'ям Андроника Лазарчука названо художню школу. Ази художнього мистецтва тут опановують понад 250 дітей. Уже багато років ковельчани мріють і про окремий музей Андроника Лазарчука, аби земляки видатного художника могли споглядати його картини не вряди-годи, а повсякдень.

В бібліотеці оформлено поличку матеріалів про його життєвий та творчий шлях . Пропонуємо вам ближче ознайомитися з біографією нашого земляка та його творами.

+13

Переглянути статистику

Охоплення допису: 12

Подобається

Коментувати

Поширити

Давньоукраїнський звичай

 

    Тиждень після Великодня традиційно називають Світлим. Він закінчується Провідною або поминальною неділею, проводами, провідками, гробками, опроводи, радониця, дарна неділя, радниця, Томина неділя – все це назви однієї і тої ж традиції – згадувати душі померлих в першу після Великодня неділю. Існують різні назви цього дня (залежно від регіону).

    У кожному регіоні з цим святом пов’язані свої звичаї, але спільним є те, що сім’ї збираються на кладовищах, щоб помолитися за близьких, що пішли у вічність. Вважається святим обов’язком відвідати могили і вшанувати рідних, близьких, друзів, з ким нам дав Господь разом жити, працювати, творити добро, протистояти злу, любити Бога і людей та свою Україну.

    В ці дні українці провідують могили своїх близьких і рідних. Вважається, що після Великодня на цілий тиждень Господь відпускає душі померлих на землю. А вже у неділю ці душі приходять на цвинтар, тож рідні мають змогу з ними “поспілкува­тися”, здобути певну позитивну енергію. А також попрощатись, адже цього дня вони повертаються назад, на небо. Кажуть, коли у Провідну неділю падає дощ, то котрась із душ плаче, що Господь не відпустив її до рідних за земні гріхи.

    Поминання родичів на Проводи — давньоукраїнський звичай, що отримав своє місце і у християнському календарі. Його не змогли викорінити заборони впродовж довгих десятиліть за радянської влади. Радуниця чи Радониця не раз згадується у давньоруських літописах: «На другой неделе во вторникь на заутріе по Радонице» (1372).

    Більше про все у книгах:

Бібліотечна локація "Великодня"

       Сьогодні в умовах воєнного стану кожний українець від малого до великого, вважає своїм обов’язком допомагати Україні та ЗСУ. В Ковелі знову відбувся благодійний ярмарок «Благофест-2» для збору коштів на допомогу нашій армії. Кожен, хто брав участь у ярмарку, намагався не лише вразити оригінальністю та творчим підходом, але й зібрати якомога більше коштів для підтримки наших захисників.

    Наші діти не стоять осторонь. Бібліотечна великодня локація запропонувала їм підтримати наших поранених воїнів теплими словами та щирими побажаннями - виготовити та підписати великодні листівки. Юні ковельчани з задоволенням брали участь у майстер-класі по вирізанню паперового святкового кролика та розмальовували писанки.