«Андроник Лазарчук: родом з Волині, серцем – з Україною»

 Андроник Лазарчук – український художник, педагог та майстер побутових картин, пейзажів, портретів. Біографія художника дуже схожа на життєвий шлях Тараса Шевченка. Народився він у селянській родині в селі Уховецьк (нині Ковельський район) на Волині, рано осиротів. Навчався у ковельського маляра-іконописця та в живописній майстерні Почаївської Лаври. У 1897 році закінчив Петербурзьку Академію мистецтв. Підтримував відносини з родиною Лесі Українки, ілюстрував журнали «Рідний край» і «Молода Україна», які видавала Олена Пчілка. Працював над створенням ікон, брав участь у монументальних розписах українських храмів...

«В образну структуру волинських пейзажів він вводить конкретні мотиви: малює польові дороги, стежки, копиці сіна, курні хати... Поліський краєвид ще називається «стелиця», бо має яскраву горизонтальну структуру. Пробував свої сили Лазарчук і в портреті», - розповідає провідний науковий працівник художнього музею в Луцьку Тамара Левицька.

«Лише той, хто поверхово знає художника може ставити під сумнів велич його таланту. Неможливо назвати Лазарчука «сільським художником», який не мав власного стилю», - далі продовжує Тамара Левицька.

Він був художником глибоко національним і, як багато інших українських митців кінця XIX – початку XX ст., відображав у своїх творах народні типи, природу рідного краю в повсякденній її красі, етнографічні особливості. Це документи епохи, своєрідна живописна енциклопедія, літопис життя українців, волинян зокрема. Колекція Волинського краєзнавчого музею налічує понад 30 робіт Андроника Лазарчука.

У Ковелі ім'ям Андроника Лазарчука названо художню школу. Ази художнього мистецтва тут опановують понад 250 дітей. Уже багато років ковельчани мріють і про окремий музей Андроника Лазарчука, аби земляки видатного художника могли споглядати його картини не вряди-годи, а повсякдень.

В бібліотеці оформлено поличку матеріалів про його життєвий та творчий шлях . Пропонуємо вам ближче ознайомитися з біографією нашого земляка та його творами.

+13

Переглянути статистику

Охоплення допису: 12

Подобається

Коментувати

Поширити

Давньоукраїнський звичай

 

    Тиждень після Великодня традиційно називають Світлим. Він закінчується Провідною або поминальною неділею, проводами, провідками, гробками, опроводи, радониця, дарна неділя, радниця, Томина неділя – все це назви однієї і тої ж традиції – згадувати душі померлих в першу після Великодня неділю. Існують різні назви цього дня (залежно від регіону).

    У кожному регіоні з цим святом пов’язані свої звичаї, але спільним є те, що сім’ї збираються на кладовищах, щоб помолитися за близьких, що пішли у вічність. Вважається святим обов’язком відвідати могили і вшанувати рідних, близьких, друзів, з ким нам дав Господь разом жити, працювати, творити добро, протистояти злу, любити Бога і людей та свою Україну.

    В ці дні українці провідують могили своїх близьких і рідних. Вважається, що після Великодня на цілий тиждень Господь відпускає душі померлих на землю. А вже у неділю ці душі приходять на цвинтар, тож рідні мають змогу з ними “поспілкува­тися”, здобути певну позитивну енергію. А також попрощатись, адже цього дня вони повертаються назад, на небо. Кажуть, коли у Провідну неділю падає дощ, то котрась із душ плаче, що Господь не відпустив її до рідних за земні гріхи.

    Поминання родичів на Проводи — давньоукраїнський звичай, що отримав своє місце і у християнському календарі. Його не змогли викорінити заборони впродовж довгих десятиліть за радянської влади. Радуниця чи Радониця не раз згадується у давньоруських літописах: «На другой неделе во вторникь на заутріе по Радонице» (1372).

    Більше про все у книгах:

Бібліотечна локація "Великодня"

       Сьогодні в умовах воєнного стану кожний українець від малого до великого, вважає своїм обов’язком допомагати Україні та ЗСУ. В Ковелі знову відбувся благодійний ярмарок «Благофест-2» для збору коштів на допомогу нашій армії. Кожен, хто брав участь у ярмарку, намагався не лише вразити оригінальністю та творчим підходом, але й зібрати якомога більше коштів для підтримки наших захисників.

    Наші діти не стоять осторонь. Бібліотечна великодня локація запропонувала їм підтримати наших поранених воїнів теплими словами та щирими побажаннями - виготовити та підписати великодні листівки. Юні ковельчани з задоволенням брали участь у майстер-класі по вирізанню паперового святкового кролика та розмальовували писанки.

 

Вчимося писанкарству

  Напередодні пасхальних свят бібліотека підготувала своїм читачам справжній великодній подарунок. Бібліотекарі вирішили навчити дітей самим робити писанки! А щоб навчитися робити це як слід, попросили дати майстер-клас з писанкарства ковельську майстриню Ольгу Бичковську, провідного бібліотекаря Публічної бібліотеки.Вона займається цим видом мистецтва вже кілька років, і знає про писанки, їхню історію, кольори та орнаменти, традиції розпису у різних регіонах України безліч цікавого. І цією інформацією вона щедро ділилася з учасниками заняття. Але головне, задля чого й завітала майстриня до бібліотеки – це практичні навички розпису великодніх яєць.

Наші юні читачі вперше спробували себе у цій справі, дуже хвилювалися і боялися, що в них нічого не вийде. Але писанка вийшла у кожного! Основна заповідь від майстрині: «Негарних писанок не буває, головне – це бажання!». І всі учасники майстер-класу переконалися у цьому, коли на останньому етапі заняття почали знімати віск, і під вогнем свічок розквітли золотаво-червоні орнаменти на їхніх писанках.

Учасників майстер-класу зацікавила виставка-інсталяція «Писанковий розмай», вони переглянули книги про Великдень, писанку, українські традиції.

Турнір з настільних ігор

  В бібліотеці можна не тільки традиційно читати книги, але й грати в різноманітні настільні ігри. Настільні ігри – це чудовий спосіб розвинути ерудицію, поповнити словниковий запас, уяву, пам'ять, поліпшити логічне мислення.

Сьогодні в Ковельській бібліотеці для дітей відбувся турнір з настільних ігор, який зібрав дітей в колі друзів. В доброзичливій атмосфері дітвора грала в настільні ігри, яких в нашій бібліотеці чимало. Юні читачі поринули у світ захоплюючих пригод та цікаво

провели своє дозвілля.