Патріотичний пазл

  День 22 січня 1919 року назавжди залишиться в історії українського народу як свято Соборності України. Це був один з найпрекрасніших моментів нашої історії. Високий принцип соборності своїх земель – найблагородніший у світі ідеал, до якого прагне кожна нація.
Соборність України — це єдність усіх українців навколо головних ідей нашого майбутнього. Це неподільність наших земель: від Києва до Севастополя, від Донецька до Львова. Ідея соборності була й залишається базовою національною цінністю українців. А нині вона є передумовою успіху нашого спротиву зовнішній агресії.
Учні 5-А класу ліцею «Оберіг» завітали до бібліотеки, щоб більше дізнатися про це свято, Подивились на екрані кадри хроніки про об’єднання нашої країни, подорожували містами України, дізналися цікаві факти, відповідали на запитання жартівливої вікторини, відгадували предмети з життя та побуту українців в таємничій скриньці та грали в гру «Хто я? Знамениті українці». На маленьких картах діти написали свої побажання рідній Україні та створили з них свій ланцюг єдності.

27 січня - Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту

Голокост був систематичним, державним переслідуванням і вбивством шести мільйонів європейських євреїв нацистським режимом Німеччини та його союзниками.

Важке випробовування людства на гуманність. І не всі його пройшли...

Представляємо до вашої уваги буктрейлер до книги Маркуса Зузака "Крадійка книжок", в якій описані події часів Другої світової війни. Про травмоване дитинство, трагедію Голокосту, і водночас дружбу, кохання, милосердя та потужну силу хороших книжок.

У 2018 році книга "Крадійка книжок" була включена до шкільної програми зі світової літератури для старших класів.

Буктрейлер до книги "Крадійка книжок" М.Зузака

Художниця-чарівниця Вікторія Ковальчук

  Яскраві, дивовижно образні малюнки художниці Вікторії         Ковальчук надзвичайно подобаються і дітям, і дорослим. Вони запрошують у казковий і водночас реальний світ, будять уяву і дарують світлу радість.
Ковельська бібліотека для дітей пропонує низку книжок з ілюстраціями цієї чудової майстрині.

Біографічна довідка
В.В. Ковальчук —(26 січня 1954р. - 4 квітня 2021 р.), художник-графік, ілюстратор, дизайнер і письменниця. Жила і працювала у Львові. Народилася вона у м. Ковелі Волинської області в сім’ї службовця і лікарки. Малювати Вікторія любила з раннього віку. Вона з дитинства відвідувала різні художні гуртки, а в 12 років поступила у вечірню художню школу. У 1961–1971 рр. Вікторія навчалася у школі з математичним ухилом у Львові. Паралельно з образотворчим мистецтвом вона захоплювалася літературою.
Вікторія Ковальчук оформила близько 200 книжок різних жанрів, серед них — понад 30 книжок для дітей. Зокрема, це збірки колядок і щедрівок «Нова радість стала», «Бог предвічний народився», великий збірник фольклорної поезії «Благослови, мати» (колискові пісні, забавлянки, веснянки, заклички, колядки та щедрівки, скоромовки, лічилки, загадки, коломийки), Л. Костенко «Бузковий цар», Д. Павличка «Пригоди кота Мартина», Б.-І. Антонича «Росте хлоп’я, мов кущ малини», І. Світличного «Побрехеньки для Яремки», Г. Кирпи «Ну й гарно все придумав Бог», А. Ліндгрен «Пеппі Довгапанчоха» та інші. Художниця розробила оригінальне оформлення Букваря, який отримав Диплом І-го ступеня на Всеукраїнському конкурсі «Мистецтво книги» (2000) і був названий кращою книгою року. Буквар перевидавався дев’ять разів.
В. В. Ковальчук — дипломант конкурсів «Мистецтво книги» та міжнародних художніх виставок. Вона — лауреат літературно-мистецької премії ім. Олени Пчілки (2003 р.).
2013 — лауреатка Державної премії імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва за книгу «Про фею Дорофею».
В Ковелі іменем Вікторії Ковальчук названо вулицю.

" Назустріч мишачим пригодам!"

" Назустріч мишачим пригодам!" під таким гаслом пройшла наша сьогоднішня зустріч. Чому ж саме миші?

Є у нашій бібліотеці книга про маленьких допитливих, винахідливих та дружніх мишенят Мануеля і Діді, написана відомим австрійським письменником Ервіном Мозером. Саме вона стала приводом для нашої зустрічі. Ми в ігровій формі обговорили ряд питань ( наприклад, "Чому не варто боятись мишей?"), а ще учасники поділились своїм досвідом першої зустрічі із маленьким гризуном.

Читали веселі історії про пустощі Мануеля та Діді. А на завершення ще й створили книжкову закладку " Мишку" в техніці орігамі

День сніговика

  В нашій дитячій бібліотеці іграшкові сніговики живуть вже давно, деякі цілими сім`ями. Ми поповнюємо свою колекцію, влаштовуємо дні сніговика, виготовляємо нових сніговиків на майстер-класах. А цього року наших відвідувачів чекала тематична книжкова виставка-інсталяція «Снігова круговерть», доповнена вікториною. Хто правильно відповів на запитання – отримав зимову закладку для книг.  В цей день Сніговик читав дітям книжки та записував їх у формуляр , а деякі читачі захотіли самі приміряти костюм сніговика. Ну і яке ж свято без справжнього сніжного сніговика, навіть якщо він у формі зайця!

Ювілей письменника

 14 січня виповнюється 100 років з дня народження Андрія М'ястківського. Твори письменника наповнені теплим почуттям любові до людей, землі та всього живого, а дитячі поезії - прості, милі, щирі, здатні викликати посмішку на обличчі свого маленького читача.

В цей день в Ковельській бібліотеці для дітей відбулася книжкова рекомендація" Уміти слухати й розповідати" за книгами письменника

14 січня 1942 року в селі Заболоття народився Василь Степанович Гей – визначний волинський поет, прозаїк, публіцист, автор понад 30 книг для дітей і дорослих, багатьох статей у всеукраїнській та обласній пресі. Лауреат Міжнародної премії імені Дмитра Нитченка, Всеукраїнської премії імені Андрія Головка та обласної літературно-мистецької премії імені Агатангела Кримського. Заслужений діяч мистецтв України.

«Ось тобі, пане Степане,
кровина твоя,
ось тобі, діду Прокопе,
мрія твоя,
ось тобі, славна родино,
орач,
садівник
і коваль…»
Ішов 1942 рік.
Не судилося нашому краянину стати орачем у буквальному значенні цього слова. Натомість доля обдарувала його письменницьким хистом, вділивши щедрий шмат літературного поля.

«У кожного з нас є життєва основа,

Щоб ми не загрузли у будні сумні.

Я дякую Небу за дар Божий слова,

Що творчістю й долею стало мені…»

Патріот української мови Василь Гей багато творів присвятив рідному слову, котре незважаючи на всілякі утиски, живе і відроджується, мелодійно дзвенить «вітром у житі, співом жайвора, сріблом криниць».

«Я знаю: гоже Боже слово,

Переживе усіх убивць».

Він любив гарне слово і сам був гарний у слові. Поділяв думку, що мова повинна бути «чиста, як сльоза». Обурювався, коли засмічували мову «усіляким матюччям»: «…гидкий, брудний, безсоромний чужинецький матюк – це не просто вуличне словесне лушпиння, а пошесть, отруйна іржа, що роз’їдає суспільство, така ж, як і чорнобильська, нуклідна загроза довкіллю і здоров’ю людини…». А чого варті «мовознавчі походеньки» небайдужого публіциста вулицями міста! Від його пильного ока не могли заховатися ні назви–покручі, ні іноземні написи, що взяли в облогу древній Лучеськ, а відтак і нашу свідомість.

Саме Василь Гей став організатором видання літературного альманаху «Світязь», започаткував акцію «Урок веде письменник».

Завдяки громадській активності, наполегливості Василя Гея була втілена в життя його ідея проведення поетичного свята «Лісова пісня», яке щорічно відбувається в урочищі Нечимному.

Міцно закорінений у рідну землю, напоєний чистотою природних і духовних джерел, Василь Гей зумів виростити своє творче дерево, яке вродило поезією, прозою, словом гарячої публіцистики – на захист природи і мови.

«Радо зігрілась Тарасовим словом.

Кожна хатина і кожна сім’я.

Доки живе рідна пісня і мова,

Доти жива Україна моя…»

Книжкові мандри разом з повітряним змієм

"Мандруємо" разом з повітряним змієм Головастиком з книги Марії Людкевич. Наші маленькі читачки намалювали своїх зміїв, зобразили на них свої заповітні бажання.

Міжнародний день "Дякую"

Нам слово «Дякую» не коштує нічого, але, повірте, не у грошах річ.
А в щирості, що кожен відчуває, у доброті, що від душі пливе.
Багато дуже – слово означає, воно потрібне людям, бо живе!
Воно душі торкається, мов ласка, передає в собі людське тепло.
То ж дякуйте за все, за все, будь ласка, щоб людям добре й радісно було!

   Цей день можна без перебільшення назвати однією з найбільш “ввічливих” дат у році. Слова подяки мають магічні властивості — з їх допомогою люди дарують один одному радість, висловлюють увагу і передають позитивні емоції.
Без них наше життя стало б сірим і похмурим.

Користувачам молодшого відділу Ковельської бібліотеки для дітей було надано інформацію про історію створення свята дня «Дякую».
Бібліотекар запропонувала дітям висловити слова подяки на паперовій цукерці, частіше робити добрі вчинки та не забувати говорити "ДЯКУЮ!"

Василь Сухомлинський
НАВІЩО ДЯКУЮТЬ?

Дрімучим лісом ішли двоє подорожніх: дідусь і хлопчик. Було жарко, хотілося пити.
Нарешті вони прийшли до струмочка.
Тихо дзюрчала холодна вода. Мандрівники нахилились, щоб напитися.
Дідусь сказав:
— Дякую тобі, струмочку.
Хлопчик усміхнувся.
— Чого ти усміхнувся, хлопче? — запитав дідусь.
— Навіщо ви, дідусю, сказали струмкові «Дякую»? Він же не живий, не дізнається про вашу подяку, не почує ваших слів.
— Це так. Якби води напився вовк, він міг би й не дякувати. Ми ж не вовки, а люди. Розумієш, навіщо людина говорить «Спасибі?»
А знаєш, кого це слово вшановує, звеличує, підносить?
Хлопчик замислився. Він ще ніколи не думав над цією мудрою істиною. Тепер саме був час подумати: дорога через ліс ще довга.

Мистецький портрет " Дивовижні звірі Марії Приймаченко"

12 січня виповнюється 115 років із дня народження видатної художниці Марії Примаченко.Генійка українського наївного мистецтва, авторка химерних казкових тварин та дійсно легендарна українська мисткиня. Її твори дивували мистецький світ й експонувалися у Франції, Канаді, Польщі, Німеччині та в інших країнах.

Марія Приймаченко почала творчий шлях з розпису власної хати. Якось пасла гуси та й побачила дивного птаха, який скинув пір’я з крила. На землі, де впало пір’я, були різнокольорові смужки. Це був синій глей. Вона набрала його і розмалювала стіни домівки синіми квітами. Сусідський хлопчик був вражений красою малюнків і не хотів іти додому, поки йому не дадуть квітку. Потім з’явилися жар-птиці, казкові звірі та квіти. Сусіди запрошували дівчинку розписувати їхні оселі. Подивитися на ці малюнки приїздили з навколишніх сіл. Протягом 1930-1980-х років відбулося близько 60 виставок творів Марії Приймаченко.

У 1970-ті вона була однією з двох «народних» художниць, книги з ілюстраціями яких друкували у популярному видавництві «Веселка».Примаченко і Миронова були єдиними майстрами розпису, які працювали не лише над декоративними, а й над сюжетними композиціями. Результатом цього і став вихід книжок для дітей.

«Малюнки М. Примаченко та Л. Миронової якнайкраще відповідають образній структурі народних казок та інших форм і жанрів фольклору», — писав мистецтвознавець Анатолій Шпаков.

Примаченко дружила з письменником, фольклористом Михайлом Стельмахом, і більшість оформлених нею книг — з його віршами. Книг відомо п’ять: Ой коники сиваші (1968), «Товче баба мак» (1970), Чорногуз приймає душ (1971), «Що посієш, те й пожнеш» (1972), Заєць спати захотів (1989), і три останні з них авторства Стельмаха.

Марія Примаченко створила понад 800 картин. Унікальна колекція з 650 творів видатної художниці різних періодів її творчості 1935-1987 років, зберігаються в Київському музеї українського народного декоративного мистецтва.

Ілюстрації Марії Примаченко до книги «Що посієш, те й пожнеш» (1972) опубліковані на сайті Бібліотеки українського мистецтва.

https://uartlib.org/exclusive/mariya-prymachenko-knygu-dlya-ditej-ilyustruvala-i-u-snah-syuzhety-bachyla/

Ювілей письменника

    Народився Степан Руданський 6 січня 1834 року в селі Хомутинцях на Вінниччині в родині сільського священика. Батько Руданського був губернським секретарем, тобто мав дворянське походження. Після початкової науки в дяка вчився в Шаргородській бурсі. Згодом навчався у Подільській духовній семінарії у Кам'янці-Подільському.

У 1856 році Степан Руданський, всупереч волі батька, вступає не до духової академії, а до Петербурзької медико-хірургічної академії, яка на той час відома як осередок передової науки й культури. Тут у 1850-60х роках працювали Сергій Боткін та Іван Сєченов, інші молоді передові вчені. У Петербурзі Руданський зблизився з гуртком українських письменників, що готував журнал «Основа».

Після закінчення академії Руданський одержав звання повітового лікаря і дозвіл працювати у Криму.

Степан Руданський докладав багато зусиль, щоб місто ставало зручним для жителів. Організував у Ялті першу медичну бібліотеку, метеорологічний пункт, міський ринок, у різних місцях Криму – фельдшерські пункти. Був почесним мировим суддею Сімферопольсько-Ялтинської округи.

Одночасно поєднує складну роботу доктора з літературною творчістю, пише романтичні балади і романси, перекладає складні твори з вітчизняної та давньогрецької літератури, займається історією Єгипту, вивчає давньоєврейську, чеську та польську мови та займається живописом. Готуючи свої твори до видання, укладав їх у рукописні збірки. Важкі цензурні умови, а також урядові заборони утруднювали й гальмували їх друкування.

Борючись з епідемією холери, Руданський захворів сам. Його життя обірвалося 3 травня 1873 року. У 1880 році в Києві мати Лесі Українки Олена Пчілка видала «Співомовки» поета, які й сьогодні ваблять нас своєю дотепністю та гостротою.

Співомовки – це збірки гумористичних віршів, жартів, приказок і сміховинок.

Народознавча світлиця "Зима багата на свята і традиції"

Зима є чудовою порою року з великою кількістю свят. В народі говорять «Зима прийшла і празничків привела». Найважливішими святами в християн вважаються саме різдвяні. Сьогодні ми з дітками поговорили про традиції їх святкування. Кожен з присутніх мав можливість поділитися своїм досвідом. На етапі рефлексії погралися в гру "Правда чи неправда". Чудовим бонусом став перегляд мультфільму, який наочно показав важливість та силу різдвяної колядки.