понеділок, 23 травня 2022 р.

День вишиванки

      Всесвітній день вишиванки — міжнародне свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого українського одягу. Тож до Ковельської бібліотеки для дітей завітала прапрабабусина етнічна вишиванка, якій понад 90 років, щоб вбрати казочки для дітей. В цей святковий день користувачів чекали книжечки з вишиванками- закладками




                                                                ❃❃❃❃❃❃❃❃❃❃

 Вишивання як вид мистецтва

  


        Вишивання як вид мистецтва існує з незапам’ятних часів. І виникло воно з любові до рідної землі і батьківської оселі, та потреби не стільки бачити красу, а й творити її власними руками. Коли донька Ярослава Мудрого стала королевою Франції, французів найбільше вразила краса неймовірної кількості вишитих сорочок, привезених з України.

     Цікавість до української народної вишивки, особливо до її регіональних особливостей, росте з кожним днем. Сучасні майстрині вишивальниці все частіше звертаються до першоджерел. До Всесвітнього дня вишиванки в нашій бібліотеці відвідувачів та любителів рукоділля чекає викладка літератури цієї тематики, серед яких праця Олени Пчілки «Український народний орнамент».

    На початку 1870-х років Ольга Косач почала збирати зразки вишивок, одягу, писанки, орнаменти, і, як наслідок цієї кропіткої роботи, в 1876 році в Києві вийшов з друку альбом «Український народний орнамент: вишивки, тканини, писанки», який складався з 31 таблиці. За своє дослідження Олена Пчілка отримала перший гран-прі на І Всесвітній виставці у Парижі! Альбоми Олени Пчілки починають використовувати для викладання орнаментики в Паризькій академії мистецтв До речі, творчий псевдонім «Олена Пчілка» з’явився саме під час етнографічних пошуків на Волині,

     Праця Олени Пчілки – це перша наукова робота присвячена українській орнаментиці. Книга за життя Олени Пчілки перевидавалася зі змінами 5 разів. У передмові до одного з видань Олена Пчілка розповідає, якою була українська традиційна вишивка, тлумачить символіку, пояснює орнаменти кожного аркушу альбому. Вона чітко розмежовує українську орнаментику від російської, пояснює, що нашій вишивці притаманні геометричні візерунки… Натомість російська вишивка має східний вплив. Олена Пчілка доводить, що український одяг був захищений оберегами, а російська вишивка несе тільки декоративну функцію, без смислового навантаження. В альбомі зібрані орнаменти, вишиті найархаїчнішими швами: занизування, вишивка біллю, лиштва, вирізування тощо. Була технологія хрестикування, яка завжди була допоміжною, неосновною.

        Олена Пчілка розповідає про брокарівську вишивку- вишивку хрестиком, завезену з Франції. Француз Генріх Брокар привіз у царську Росію парфюмерію. Його справа стрімко розвивалась. Дружина Брокара була гарним маркетологом. Це вона придумала загортати дешеве мило для селян у папір із зображенням європейських орнаментів. Таким чином, чужа мода почала проникати не лише в українські міста, а й у села. Так, через міську моду «хрестик» потрапив у село, і за цей час майже витіснив біля двох двохсот швів (!) народної вишивки, відомих на території України. Пішов «хрестик» у народ – і вже для кількох поколінь він став класикою. . Французьку техніку вишивки «хрестик» ми зараз вважаєм суто українською. Це стимулює Олену Пчілку видати в 1912 році черговий альбом, бо, як вона пише: «Рукави українських жіночих сорочок перетворюються в російські ситці, ця ляпанина страшенна». І з’являється термін «брокарівська вишивка» як ознака несмаку. Сорочкам, які вишиті виключно хрестиком, не може бути більше, аніж півтори сотні років.

      Ольга Петрівна вже відчувала, що завезена техніка вишивання, західноєвропейський хрестик, задавлює стародавні вишивки. Вона дуже вболівала, щоб не забували прадавні наші шви.

     Нашим теренам була найбільш притаманна вишивка червоного кольору, яку отримували з материнки або комахи – воскового червецю. Іноді вишивали із вкрапленням синього, але не чорного. Адже у нас не було барвників, які б фарбували нитку у чорний колір. Це були сірі або сині відтінки. А якщо ми подивимося вишивки Західної України, то вони мали строкаті кольорові вишиванки. Тому сорочкам, які вишиті з додаванням чорного кольору, у центральній Україні, на Поліссі, не може бути більше, аніж 150 років. А масово червоно-чорна вишивка була запроваджена у нас, коли з’явилося дешеве муліне і схеми брокарської вишивки...

     Вишивки, які є у виданні можна використовувати не тільки на оздоблення костюмів для фольклорних свят, але й використовувати у сучасному одязі. У повноцінному українському строї щодня на роботу людина не буде їздити. Це і дорого, і надмірно святково. Якщо не вносити вишивку, зокрема збережену в альбому Олени Пчілки, у повсякденний одяг, то ми її втратимо. Можна вишити навіть невеличкі клаптики тканини і вкрапити їх у сучасний одяг. Це можуть бути манжети, кармани, комірці, аплікації на сумці… Щоб було видно, що це точно український орнамент!

Немає коментарів:

Дописати коментар