Воєнні дії на території України – те, що торкнулось
кожну українську родину: чи то із екрана телевізора, чи змусивши полишити
власну домівку. І рано чи пізно, батьки почують запитання від дитини: що
відбувається? «Факти» підготували поради психологів для того, щоб ви були
готові до розмови з дитиною про війну.
1. Не
уникайте розмов. Не варто
уникати відповіді на запитання дитини, чому ви були змушені залишити дім і
переїхати. Дитина повинна знати, що відбувається, просто зробити це треба
враховуючи вік дитини. Розмову почніть із запитання, що саме цікавить дитину? В
розмові із зовсім маленькими дітками зосередьтесь на поясненні основних понять
про війну, не вдаючись у подробиці. Поясніть, що революція і війна – це
неминуча складова історії людства, війни були і є, і причини їх різні. Одні
нападають, іншим доводиться захищатися, але при цьому страждають усі. Саме
зараз варто наголосити, що мир краще будь-якої війни, і чому він такий
важливий. Говоріть спокійним тоном, уникаючи слів «кров», «смерть», «вбивство».
В завершенні розмови поясніть дитині, що вона під захистом і опікою, і що ні з
вами, ні з нею нічого поганого не станеться. А війна скоро завершиться.
2. Не приховуйте загибелі близьких. Якщо хтось із членів родини постраждав чи загинув –
не приховуйте це від дитини. Вона все одно відчує напругу і зміну вашого
настрою, поведінки, але помилково подумає, що винна у чомусь перед вами. І з кожним
днем це почуття провини і тривоги ростиме. Уже у віці 5-6 років дитині можна
говорити про смерть, говорять психологи. Але тільки після того, як дитина сама
запитає. Якщо в гарячій точці просто зараз знаходиться хтось із рідних, по
можливості про це краще не говорити до того часу, поки не почне цікавитись сама
дитина .
3.
Підтримуйте дружбу і зв’язок із рідними. Якщо вам довелось
покинути домівку і переїхати, допоможіть дитині підтримати зв’язок із рідними
та друзями, які залишились далеко. Пишіть разом листи, телефонуйте – так дитина
відчуватиме, що розлука тимчасова, те саме переживають і його друзі, і скоро
вони знову зустрінуться.
4.
Розділяйте дитячі проблеми. Залишений вдома улюблена сукня чи
загублений ведмедик для дитини така ж трагедія, як для дорослих втрата житла.
Сумуйте разом з дитиною, скажіть, що вам також дуже шкода і ви так само сумуєте
за втраченим ведмедиком.
5.
Створіть для дитини приватну територію. Навіть якщо вам
доводиться жити у багатолюдній кімнаті, знайдіть місце, яке належатиме лише
вашій дитині – ліжко, відділення для іграшок у шафі.
6.
Не забороняйте дітям воювати. Цілком ймовірно, що на
дитячому майданчику діти почнуть грати у війну. Не забороняйте це їм. За
переконаннями психологів, подібні заборони рано чи пізно можуть здобути в
реальному житті зворотний ефект.
7.
Знімайте напругу і стрес іграми на свіжому повітрі.
Контакт з водою, піском, ігри на свідому повітрі та спілкування з тваринами
допомагають зняти стрес і м’язову напругу.
Стрес від вимушеного переїзду та наслідок того, що
дитина бачила людей зі зброєю чи стала свідком бойових дій, як правило,
проявляється лише через півроку, рідше – значно раніше.
Зверніться за професійною психологічною
допомогою, якщо:
- дитина постійно скаржиться на головний біль,
погано спить;
- частіше
хворіє респіраторні захворювання, підхоплює застуди;
- скаржиться на біль в животі, страждає від розладів
шлунково-кишкового тракту або енурезу;
- відчуває
тривогу, постійно чогось боїться або ж, навпаки, емоційно загальмована, ні на
що не реагує і не відволікається.
Немає коментарів:
Дописати коментар