Спогад про Майдан

      Люди  майдану…  Які вони?  Звичайні  з  першого  погляду  і  незвичайні  долею  й  душею.

    Серед  тих  тисяч небайдужих, які  стали  на  захист  своїх  прав  за  гідність  і  рівність,  за достойне  життя  в  Україні  в  зимові  дні  2014  року в Києві  на  Майдані  був  і  наш  земляк,  ковельчанин Антонюк  Олег  Анатолійович.

       22 лютого  в  читальній  залі Ковельської  районної  бібліотеки  для  дітей  він  згадував  і  розповідав  учням  5-б  класу  ЗОШ  №8  про  тривожні  дні  і  ночі  проведені  на  Майдані 2014 року.

 - Мене  ніхто  туди  не  посилав,  але  коли  я  побачив  скільки  юних  облич  на  Майдані,  вирішив  як  батько, як  громадянин  їх  підтримати.

Поїзд,  вокзал,  Майдан.  В  гаманці  1200грн.

- Роботи  там  вистачало,  - згадує  Олег  Анатолійович,-  ставили  барикади,  стояли  на  вахті,  підносили  вантажі.  Найбільш  тривожно було  ночами,  коли  беркутівці  підходили  впритул.  Атмосферу  Майдану  ніколи  не  забуду. Це була країна  в  країні!  Дружба,  підтримка,   доброзичливість,  саможертовність!  Людей  об’єднувала  ідея правди  і  боротьби  за  краще  життя.Згодом  захворів, лікувався.  І  через деякий  час,  приховавши  кількість  літ,  нічого  не  сказавши вдома,  поїхав  в  зону  АТО:

Не  сумуй,  моя  кохана,

І  не  плач  по вечорах,

Їхав  з дому на  майдан  я,

А  тепер  у  цих  степах.

Не  сварись, що  я  до  війська,

Не  порадившись  пішов,

Мабуть, я  в  душі хлопчисько,

Зайвих  не  хотів  розмов.

     450  діб  провів  на  Сході  в  Збройних  Силах  України.  Спочатку  командир  відділення,  згодом  командир  взводу  до  травня  2016  року.

Я  не  міг ризикувати

Тим, що  так  в  житті люблю,

Мусив  зброю  в  руки  взяти,

Те,  що  можу, те й  роблю.

Не  ховатись, не  тремтіти,

Мрію  маючи  одну,

В  мирі,  в  злагоді  щоб  жити,

Я  пішов  через  війну.

        Олег  Анатолійович  має  поетичний  талант.  Пише  вірші  про  все  пережите.  Тема  Майдану  і  АТО  займає  особливе  місце, бо

Там,  на  війні  -  ми  всі  прості  солдати

Та  кращих  не  знайти  ніде  братів!

      Ось  такий  він -  простий  і  щирий  в  спілкуванні,   вболіває  за  долю  держави,  справжній  патріот  землі  української.

ВИБІР

     Ніхто не зна своєї долі,

Які чекають нас світи?

Кажуть: - життя прожить, не поле

Поважним шагом перейти.

    Не вісімнадцять вже мені,

Я час не вибирав,

Та з молодими в цій війні

До бою поруч став.

    І з часом звичка вже стає

 - Ти воїн, ти солдат,

Розгрузку, бронік дістаєш,

На шию автомат.

    І вже того страху нема,

Той, що в учебці був

Коли на марші ”помирав"

- Це вже давно забув.

    В палатці дивний аромат,

Нема з кого спитать,

Полковник, прапорщик, солдат

 - Тушонку всі їдять.

    А під подушкою тримаєм

Не стройовий статут:

 В рожках патрони і ліхтар

 - Все, що потрібно тут.

    Палатку вітер підійма,

Здається, понесе

На дворі літо чи зима

 - Витримує усе.

     Та коли "градом" москалі

Почнуть нас посипать,

Поближче треб до землі,

І в відповідь стрілять.

    Коли здригається земля

Від пострілів гармат,

Нема часу' на переляк

 - Ти ж воїн, ти солдат!

     І ти командуєш братам:

- До бою екіпаж!

А сам, звернувшись до Христа,

Читаєш "Отче наш".

    І в ті страшні хвилини бою

Всім добре видно, хто ти є,

Чи йти у розвідку з тобою,

Чи в морду плюнуть: "Хай жиє..."