Зачарований природою

     Співець рідної природи, письменник-природознавець — так називають Олександра  Івановича Копиленка,  якому 1 серпня  виповнюється  120 років  від  дня  народження.

     Народився  Олександр Іванович  Копиленко в  Костянтинограді  на  Полтавщині у родині  залізничника.  Дитинство  письменника  пройшло в  Краснограді,  де  він  закінчив  школу  та  учительську  семінарію. Полтавська  земля  наділила  його наснагою та творчим  горінням,  любов’ю до природи,  до людей,  до життя.  Перша  його  книжка  для юних  читачів  «Сенчини  пригоди»  вийшла  в 1928  році.  Відтоді  письменник  до  кінця  своїх днів  багато  і  натхненно  писав  для дітей,  виявляючи  у своїх творах  неабиякий  хист  педагога.

     «Причин  того, чому  я писав  для  дітей, - згадував  письменник, - чимало. Ще в дитинстві я багато читав  про цікаві пригоди,  про  нашу  природу.  А я любив її  ще  з дитинства.  Любив  бігати по  берегах річки Берестової, по яругах і перелісках ».

     Хто краще за Копиленка знав усі квіти і трави в полі чи лісі? Хто міг з ока визначити кожнісіньку комашку чи пташку? І тут же захоплююче розповісти про її життя.

    Захоплення письменника птахами, рослинами  і тваринами мали майже професійний характер, адже за освітою Олександр Іванович був біологом. Його ще в школі дражнили «зоологом».

      Любим Копиленко, син письменника, про батькове захоплення розповідає так: «Відколи пам`ятаю себе, в нашому домі завжди була якась живність. Іноді збирався одразу цілий зоопарк. Жили в нас чижі й щиглі, снігурі, дятли, дубоноси, синиці, малинівки, перепели, зяблики, ворони, папуги — здається усе птаство, яке тільки існувало в наших краях. Жили коти, їжаки, кролі, білки, вужі, жаби, черепахи, собаки…  І на кілька кварталів довкола нашого будинку всі діти знали, що покаліченого горобця, облізле кошеня, безхвостого білого пацюка — все, що безжалісно викидалось їхніми батьками, можна сміливо нести до дядька Сашка.»

      Копиленко любив  дітей. І діти завжди відповідали  йому  взаємністю. Можливо, саме  любов  до  природи  і  єднала письменника з дітьми. А в природу в  усіх її проявах  Копиленко  був  закоханий.  Всі свої спостереження Олександр Іванович  записував — так з`являлись його коротенькі, але дуже цікаві оповідання, які потім увійшли до збірок  його творів.